Образ повествователя в литературном проекте "Приключения Эраста Фандорина" Бориса Акунина

Abstract

Стаття присвячена розгляду типології образу оповідача в літературному проекті «Пригоди Ераста Фандоріна», а також встановленню тотожності або відмінності понять «оповідач» та «розповідач» у ньому. Всупереч традиції класиків детективного жанру, в яких присутній стандартний образ героя, що допомагає сищикові в розслідуванні, Б. Акунін намагається змалювати розповідача, що істотно відрізняється від класичного. Розповідачами у творах Б. Акуніна виступають персонажі, ставлення яких до головного героя може бути або амбівалентним, або негативним. У кожному романі з’являється новий оповідач, що дозволяє авторові постійно змінювати точку зору не лише на самого сищика, але і на події взагалі. Трансформація особистості як сищика, так і розповідача вказує на прагнення автора вийти за рамки детективного жанру, реалізуючи елементи психологічного роману. The article analyzes the image of the narrator in the literary project «The Adventures of Erast Fandorin» and the problem of either identity or distinction of the concepts «narrator» and «story-teller» in it. As opposed to the traditions of the classics of detective genre, who depicted a standard image of a hero, helping the detective in his investigation, Boris Akunin tries to create a narrator who substantially differs from classical. The narrators’ attitude toward the main hero can be either ambivalent or negative. In every novel there appears a new narrator. Each time this makes it possible for the author to change the approach not only to the detective but to the events in general. The personality transformation of both the detective and the narrator testifies to the intention of the author to overcome the strict framework of the detective genre, realizing the elements of a psychological novel.