Системно-кодова концепція взаємодії суспільства та освіти

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2017. Дисертацію присвячено концептуалізації взаємодії суспільства та освіти, розробці узагальнюючої концепції взаємної змінності, взаємного впливу суспільства та освіти, яка на основі мікро-макросинтезу розкриває та пояснює відносно стійкі взаємозв’язки, завдяки яким забезпечується функціонування освіти в умовах нерівноважності та високої динаміки сучасного соціуму. Пояснення здійснюється через: 1) розкриття сутності освіти як особливої соціальної практики, що продукує певні габітуси; практика є формою реалізації інституту освіти, від якої залежить його функціонування; 2) визначення та обґрунтування ролі кодів як мікрорівневих латентних складових соціальної (взаємо)дії, які в залежності від ступеня своєї складності створюють основу для певного когнітивного стилю та певного локусу контролю, а разом із тим − габітусу певного типу. Отже, функціонування освіти у сучасному суспільстві передбачає її здатність підтримувати самоорганізаційний соціальний порядок, що стає можливим завдяки тому, що освіта практикує спеціальні засоби впливу на коди, а через це − на формування габітусів, яких потребує порядок самоорганізації. 37

Здійснено часткову верифікацію системно-кодової концепції шляхом емпіричної перевірки ключових дедуктивно-гіпотетичних побудов. Конкретизовані пропозиції щодо розробки ефективних за сучасних умов освітніх технологій.